В саду осіннім айстри білі Схилили голови в журбі... В моєму серці гаснуть сили: | Чужою стала я тобі... | (2) Мені сімнадцятий минало Весною, як сади цвіли, Я про кохання ще й не знала, | Ми тихо з сестрами жили... | (2) Як я садила айстри білі, То ти поміг мені полить... З тих пір я мрію про кохання, | З тих пір душа моя болить... | (2) Як ти проходив мимо двору, Я задивилась на твій стан, Стояла довго під вербою, | Поки вечірній спав туман... | (2) Коли умру я від кохання, То поховайте серед трав, А ти, зірвавши айстру білу, | Згадаєш, хто тебе кохав... | (2)