Знову я в краю свого дитинства, Певне, так у кожного буває. Ген, стоїть тополя темнолиста, | Серце з тихим гаєм розмовляє. | (2) Легко я виходжу за діброву, Де лугівка трави простеляє. Не дивуйтесь, що мовчу я знову - | Серце з рідним краєм розмовляє. | (2) Все навкруг давно мені знайоме, Вітер, мов хлопчисько, тут гуляє. І притихли в небі сині дзвони - | Серцем з чистим небом розмовляє. | (2) Вишні наче збіглися до хати, Мати стіл святково накриває. І мовчить сльоза, як сива мати - | Серце з рідним серцем розмовляє. | (2)