В душі і крає, і болить... О, Боже! Дай єдину мить, Щоб над Вкраїною злетіти, Душею, серцем охопити Її зелено-сизу даль, Зібрати сльози і печаль... Та щоб панів своїх забути, Козацьку волю повернути... Народе, милий і святий, Чому байдужий ти такий? Панів на шию почепив, І вже від них чекаєш жнив... Не жди рятунку ні від кого! Крім тебе, більш нема святого, Окрім лиш Господа на небі. Гони панів лихих від себе!