У перший грім, неначе свято, І дух весняної ріллі — Живу щасливо і крилато В долонях рідної землі! Мережать небо блискавиці, Туман зволожує вуста, Та вірю я в зерно пшениці, Яке під сонцем вироста! В нім трударя душевний трепет, Найвищих мрій душевний цвіт! Пірну на мить у хвилі степу, Щоб дужчим випливти у світ!