Умер поет далеко на півночі, У городі непривітнім, чужім, А хто йому накриє сонні очі китайкою, Заплаче хто по нім? Не клопочись,як північна година мине, Хтось двері втворить на роствір. Прийде Петрусь, Оксана, Катерина І наймичка найде їх повний двір. Ярина з Степаном при домовині, Двох хлопців сотник Гонта приведе, Палій псалтир читає свято нині, Ясновельможний гетьман тут іде. За гетьманом полковники на конях, І куренями виступає Січ, Булави, пірначі мигтять в долонях І від шабель розвиднюється ніч. А там народ, цілий народ, як море, Бентежиться, іде вперед, шумить, Не вмер поет, його втомило горе, Схилив чоло і задрімав на мить.