Я був хрущем над вишнями в саду, Потім сміявся, плакав солов'ями. Тепер я - лев, повільно вільно йду, | І Україну чую під ногами. | (2) Я - український лев і ці степи мої, Іду володарем на запах крові. Принишкли трави, змовкли солов'ї. | Я виріс і змужнів, я починаю лови. | (2) Я - український лев і ці міста мої, Чужинський сморід тут лоскоче ніздрі. Це лев прийшов, хай кануть у вогні! | Це лев прийшов, хай знають своє місце! | (2) Я - український лев і ці жінки мої, Їх лона прагнуть левенят, а не шакалів. Після солодких ігрищів-боїв | Народим левів і підемо далі. | (2) Ми - леви, леви - цей сльозливий спів Нам остогид і від ниття нас нудить. Ми розіпнемо животи рабів | І левів дух вдихнем у їхні груди. | (2) Ми - леви, леви - мати в нас одна. Нам Україна - не коханка, а кохана. Піде у світ левицею вона, | А не вівцею на заріз до москаля чи хана. | (2) Нас сотні, сотні - буде тьми і тьми, Ми вже йдемо, нас не спиняйте краще. Ми - леви, українські леви ми, | І ці степи і води, й небо - це все наше! | (3)