Дощ-дощиці сльози ллє, мені суму надає,

Розділити хоче сум поміж срібних своїх струн.

Струни срібнії дзвенять і акордом гомонять:

"Вийди, вийди поміж нас, злийся з нами, твій же час".

Приспів:

Це наш час, це наш час,

Це наш час, це наш час.

Хочу злитися з дощем, гомоніти разом з ним,

Розділити серця щем, поділитися вогнем,

Дощ змиває всі сліди, говорили ми разом,

А кохання - назавжди і даровано обом.

Приспів.

Вперше яблуні той цвіт він бентежив нас обох.

Через довгу низку літ ми згадаємо наш крок.

Взявшись за руки пливем і політ у нас стрімкий.

Поцілунок наш терпкий, ми повторюємся в час.

Приспів. (2)

Один подих, один рух, дві усмішки, як одна, |

Для кохання - один дух і одна завжди весна, |

Літо теж одне й зима, все одне у нас обох,  | (2)

Дехто каже: "Це міраж", - не погоджуйсь,    |

То наш час.                                 |

Приспів. (3)