З весни спішу до літа через хиткі мости, Душа не обігріта, щось хоче віднайти. Де знайти чарівну квітку, в горах серед плаю, Де знайти, усюди люди, квітку ту шукають. Віднайду пелюстку сонця, притулю до серця, Бо та квітка чарівниця, ще й коханням зветься. Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари? Я без тебе всі дні у полоні печалі. Може десь у лісах ти чар-зілля шукала? Сонце-руту знайшла і мене зчарувала. Червону руту не шукай вечорами, Ти у мене єдина, тільки ти, повір. Бо твоя врода то є чистая вода, То є бистрая вода з синіх гір. Степом степом пролетіли коні, Нашу долю вітер нам приніс. Степом степом наші у погоні Поскакали козаки у ліс. Гей, гуляй, мій рідний край, До ночі раділо і наше село. Гей, гуляй, горілку наливай, За вільну Україну, ой давно це було. Хай живе Степан Холєра, Вільний вітер степом завива. Ти ж мене моя радянська влада, Підманула, підвела, підманула, підвела! В Самборі, в Самборі в Самборі, В Самборі дівчата чарівні. В Самборі, в Самборі в Самборі, В Самборі співають солов'ї. Біля млину калина, біля ставу верба, Біля тину дівчина, а на серці журба. Та калина чарівна що вночі не засне, Та дівчина царівна вже чекає мене. А верба над грай водою молодіє наче доля. Хай завжди мене верба та й додому поверта, Хай завжди мене верба та й додому поверта!