На сполох немов ударили дзвони Чи вибух вогненний зметнувся немов - А то за селом калинові грона Палають на вітрі, гарячі, мов кров! Як праведна кров героїв, без ліку За славу і волю полеглих в бою... Калина горить, щоб жоден довіку Не був з них забутий у отчім краю. Ягід калинових на Святу Покрову Спробую я рідний український смак - Смак терпкий терпіння, щемний смак любові, А ще гіркуватий сліз минулих смак... Шанована ти у нашім народі, В піснях пломенієш і на рушниках... Козак і чумак у дальніх походах До тебе, калино, тягнулись у снах... Звитяжності ти і вірності символ, І силу незламну в собі ти несеш - Які б холоди тебе не студили, Ти тільки солодша, калино, стаєш! Ягід калинових на Святу Покрову Спробую я рідний український смак - І немов почую то слова любові, То немов почую, як луна сурма... Якщо у житті наснага зникає, Якщо із собою немає ладу - Піду, поброджу калиновим гаєм, Цвітінь або кетяг до ран прикладу... Ягід калинових на Святу Покрову Спробую я рідний український смак - Ярий, соковитий, наче наше слово, Те, що калиновим зветься недарма! Так гори ж, калино, кожної Покрови, Як шовки червоні Січі знамена, Як у вірнім серці полумінь любові, Як неопалима наша купина! Так гори ж незгасно в нас вогонь любові До землі своєї, що у нас одна, Як горить калина на Святу Покрову, Наша неспалима вічна купина! Як горить українська калина на Святу Покрову, Наша неопалима вічна купина!