Україна – поля оксамитові, У ранкових туманах річки, Де про зернятка мріється житові, Де впадають у пам'ять віки. Снить лоза виноградними гронами, Ноги вербам лоскоче вода, А калина душею червоною Аж до хвилі щоніч припада. Приспів: Хай цвіте польовою ромашкою І волошкою в стиглих житах, Хай щебече під стріхою пташкою Україна моя золота! У степах під сумними курганами Сплять твої, Україно, сини – Зберегли і життями, і ранами Чисте небо, зелені лани. Хай криниці завжди будуть повними, Соловей не стихає в гаю, Хай ніхто ні за гроші, ні в помислах Україну не зрадить свою! Приспів. І куди б не закинула доленька, Пам'ятай: джерело це – святе. Це воно – твоя сила і воленька, А без нього – воно заросте. Не цурайся старенької яблуні І пісень, що матуся співа. В рідній мові – і мудрість, і злагода. Ми живем, поки мова жива. Приспів.