Спиває джміль нектар із конюшини, Рожевим світом сходять небеса. Як я люблю світанки Батьківщини, Як полонить мене її краса. Приспів: Завмираю у слові, що подумки вимовлю зрідка, Завмираю і чую, як соками бродить земля. Україно моя – конюшини медовая квітка, Хай боронять тебе заворожені крила джмеля. Україно моя! Джміль золотий літає над ланами, Життям і житом пахне звідусіль. До тебе я приходжу, як до мами, По хліб насущний і правдиву сіль. Приспів. Я привітаю друзів у господі, Мед заясніє сонцем на столі. Ми вип'ємо у злагоді та згоді, Хмільний нектар носитимуть джмелі. Приспів.