Ні, я не чистокровний українець: Кров багатьох народів в мені є. Та корінним себе я відчуваю, Бо Україна – то життя моє! Бо я люблю її лани безкраї І дуб зелений, що в гаю шумить. Її своїм я серцем відчуваю Й покинути не можу ні на мить! Я зрісся із її народом любим, Із мовою, що піснею дзвенить. І часто уві сні мені здається, Що шабля і в моїй руці блищить! Я увібрав у себе влучний гумор, Завзятість, бережливість є в мені, Й душа широка і хитринка в вусах, Люблю відчути радість у вині. Мені буває соромно і гірко, Коли шматок собі хтось хоче ухопить, Коли навіть і чисті українці Не відчувають, як то: "Гай шумить". Та хай я і не чистий українець, – Моя країна в серці в мене є! Я разом з нею в радості і в горі, Бо Україна – то життя моє!