Мов вихором сокіл зі мною до неба, До зірок й незабутніх надій. Боже, нам іншого шляху нам не треба - Хоча він безмірно важкий! Жовто-блакитний стяг підіймаєм, З Тризубом йдем до мети. Болем до неньки серце крає - Любов'ю його освіти! Україно!.. Золото Сонця радо манить! Україно!.. Й чистого неба сяє блакить! Там, де в квітах життя вирувало, Батьки будували наш край. За неньку єдину вони помирали, Сьогодні її не втрачай! Лелеки у вирій гуртом поринають, Птахи - обереги мої. І я полечу догори, до сяйва - До Роду зі мною лети! Україно!.. Й золото Сонця чарує на мить! Україно!.. Й чистого неба обрій манить! Я беру в долоні землю, | Що є чиста, як душа! | Я кохаю тебе, ненько, | Рідна матінко моя! | Відчуваю твої сльози, | Срібні сльози, як роса! | Я благаю тебе, ненько, | Не згуби своє життя! | (2)