Уклін тобі, моя праотча Земле, Моя Олександріє - святий мій оберіг. Тобі несу я свій уклін доземний З усіх життєвих нелегких доріг. До тебе йду на сповідь і на раду, Здобуті лаври кидаю до ніг. Ти - цвіт для мене весняного саду, І пісня неньки, й батьківський поріг. Своїх пророків маєш й Прометеїв, І оратаїв, й воїнів своїх. Я - лиш частинка є душі твоєї. В моїх очах - краплина сліз твоїх. Ти воскресаєш з забуття руїни, І зеленієш житом навесні. Ти - слава й гордість рідної Вкраїни, Перлина у степовій нашій стороні. У сивині твоїй роки буремні, Та слава предків розквітає знов. Навіки будеш вільна й нескорена, Бо у нащадків б'є кoзацька кров... Уклін тобі, моя праотча Земле, Дитина-янгол в Бога на руках. Моя Олександріє, уклін тобі доземний! Ім'я твоє хай славиться в віках!