Не кажіть, що солдатам Часто сняться тривоги, Що їх кличуть ночами Невідомі дороги, Що у смертні бої | Лиш беруть автомати. | Ні, не вірте, | У сні не воюють ніколи солдати. | (2) Сняться квіти бузкові їм Із дівчатами гарними, Мріють хлопці світами, Позивними захмарними. І летять, мов пісні, | Сни безжурні, крилаті. | Ні, не вірте, | У сні не воюють ніколи солдати. | (2) Вдалині за наметом, Мов живі, світять зорі, Сплять з утоми солдати, Лиш не сплять у дозорі. Не покличуть солдат | Без наказу дороги: | Піднімають солдат | У похід по тривозі-тривоги. | (2)