У садочку над тихим ставочком Там, де місяць весело вигравав, Там козак з дівчиною гуляли, Соловейко серця їм звеселяв. Раз козак у похід вибирався, Вороного коня він осідлав, Перед ним дівчинонька стояла, Він до неї словами промовляв: Ти не плач, не журися, дівчино, Я з смертельного бою повернусь, Як не скосить ворожая куля, То з тобою, дівчино, оженюсь! Раз дівчина в садочку гуляла, Сумна звістка до неї прийшла: Її хлопця на світі не має, Вже накрила сирая земля. Ой, у полі могила стояла, Кругом неї шовкова трава, Поскидайте ви, хлопці, мазепинки, Бо вже вірного товариша нема. Став сумний для дівчини садочок, Місяць променем дівчину зігрівав, Соловейко у тихому гаю Із серденька сльозу виривав...