Постукала в двері з ранковим дощем. Ввірвалась! Схопила! - Тримає! Я б їй написав сто віршів і поем, Та я її зовсім не знаю... Ні міста її, ні щоденних доріг, Ні друзів, ні рідних - нікого Я б взяв її руку, якби тільки міг Й приклав би до серця до свого. Приспів: У сині твої я закохався, І де б не була б зараз ти... У сині очі твої... Мій світ обірвався... У сині очі твої... І я б не питав в неї з ким вона спить Й по кому квітки її сохнуть... Я б слухав із нею, як клен шелестить, Як в жовтні садки мертво мовкнуть... Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес, Ні розмірів ніг, ні героїв, Ні віршів улюблених, ні поетес, Нічого, та все ж я з тобою! Приспів. І поки не знаю, триває ця гра, І мій інтерес рветься далі, Спокусливо хвора осіння пора Полює на душі й медалі... Постукала в двері з ранковим дощем. Ввірвалась! Схопила! - Тримає! Я б їй написав сто віршів і поем, Та я її зовсім не знаю... Приспів.