Вагалась довго, таки надумала. Набрала номер – рука тремтить. Багато часу, як ми не бачились. Нас ділить простір. Душа болить... І з болем чую знайомий голос. А за вікном дощі ідуть. "Яка погода?" ти запитаєш "І чи заскучила хоча б чуть – чуть?" Приспів: А у Мілані тепер дощі Такі самі, як і у Львові. Та почуття уже не ті. Усе чуже... І люди нові. А у Мілані тепер дощі Такі самі, як і у Львові. Та почуття уже не ті. Усе чуже... І люди нові. Тамую жаль свій глибоко в грудях, Проте відчуєш його і ти. І запитаєш, чи повернуся, І чи отримую твої листи. Звучало довго пусте мовчання, Яке сказало за мене все. Це не дощі ідуть в Мілані, Це мої сльози... Були і є. Приспів.