Листопадовий пил, уривок із сюжету, Симфонія на тлі дощу, А я іду о'пів чи двадцять на дев'єту По стрийській у гумовім плащу. Я на свою біду забув парасолю, Бо так вже склався той сюжет. Тролейбуси не йдуть, не пустять без пароля, А тачки ми ставати не хотят. У Львові дощ, Дощ, дощ, дощ... Годиною раніш я стиг подумать стаху, А, може, би-сь удома сидів, Бо змокнеш ні за гріш, дивись, як капить з даху, Не хочете приймити Львів? Кобіти йдуть сумні, як жаби в калабані, Холодні мокрі та слизькі. На свіжім паркані дошки повиривані, А то були сухі дошки! У Львові дощ, Дощ, дощ, дощ... У небі геть діра, на ратуш воду лиє З понеділка, а вже четвер. З-під вежі визира на всю оту стихію Сумний демократичний мер. Папери залива, нема на місці зама, На стріх ведуть сліди кальош, Хоч влада і нова, але погода така сама, І от - собі роби, що хоч. У Львові дощ, Дощ, дощ, дощ...