У лісі темному під білов березов, Там соловей пісню співав, Лежав там убитий стрілець молоденький, А тіло ніхто не сховав. Лежав він убитий три дні і три ночі Аж тіло зчорніло його. Зрубали калину, сплели домовину, А ввечір ховали його. Як його ховали, там сурми не грали, А соловей пісню співав, Як зорі сіяли його карі очі, А він ся з родинов прощав. Прощай, старий батьку, і ти, стара мати, І ти, найдорожча, прощай, Бо більше не вернусь до рідної хати, Бо більш не вернусь в рідний край. А моя хатина у темному гаю, Навколо шовкова трава. Напевно родина удома не знає, Що мене на світі нема. Лише тільки знає один соловейко, Що солодко пісню співав. Кров моя стікала по сірій шинелі, А крук мої очі клював.