У ночі травневі всміхнулась мені Замріяна зірка, І стало на серці в ті ночі і дні Так радісно, так гірко... Я ж чую у грудях і спалах святий Й бентежний неспокій, Чому б не дістати зорю золоту В мої двадцять років? Приспів: У двадцять літ трояндний світ, У ці роки знімать зірки Піднімусь я у вишину, І та зоря буде моя! Не смійся, о, зоре, Із прагнень моїх Сміятись не вчасно, Зніму тебе з неба і буде тоді Так радісно, так ясно... Простелиться килим квітчастий тоді І під мої кроки, В долонях триматиму зірку ясну В своїх двадцять років. Приспів.