В душі моїй не згас, ще сяє образ твій, Як тільки стрінемось, твій погляд чарівний Мені бентежить кров. Я про любов твою, далекий друже мій, Не марю я вночі, в розпуці навесні, Нащо мені твоя любов!? Я зустрічі не жду, не хочу я розбить Твір мрій моїх святих і в серці погасить Вогонь життя мого, мій рай. І ти не жди, і твору моїх мрій, Що богом став мені в буденщині сумній, Рукою грішною своєю не займай. Ти в царстві моїх мрій ввижаєшся мені Таким прекрасним у такій височині, Якої в дійсності шукать шкода. Твій образ – то мій рай, я так люблю його, Як той фанатик любить божество, Що світить десь, мов зіронька бліда. Я зустрічі не жду, не хочу я розбить Твір мрій моїх святих і в серці погасить Вогонь життя мого, мій рай. І ти не жди, і твору моїх мрій, Що богом став мені в буденщині сумній, Рукою грішною своєю не займай. Нащо мені твоя любов!? Я зустрічі не жду, не хочу я розбить Твір мрій моїх святих і в серці погасить Вогонь життя мого, мій рай. І ти не жди, і твору моїх мрій, Що богом став мені в буденщині сумній, Рукою грішною своєю не займай.