Взявши на спомин осінній портрет, Піду у засніжену зиму, В листі багряному твій силует Довго у серці нестиму. Ми розійшлися давно назавжди, Кроки зробивши несмілі, Та помережані болем сліди Чи заметуть заметілі?.. Приспів: Твій силует, намальований жовтим, Твій силует, як листочок у жовтні, Твій силует в глибині панорами За падолистом, вже за снігами... Краще одному, чи краще удвох? - Це – споконвічна загадка. Листя осіннє щемливих тривог Землю застелює гладко. Не передбачиш усе наперед, Може й хотів би, та де там... Пам'ять малює незвичний портрет – Осінь з твоїм силуетом... Приспів.