Запалює люльку туман сивочолий, Димить, наче дума поліська... Достиглим колоссям гойдається поле, А в озері — неба колиска. Приспів: Стою над озерною тишею, А в згадках та чорна гроза. Душею і серцем світлішаю, Лиш очі туманить сльоза. Тумани, тумани і роси, Тумани, мов сиві лани. А може, то мамині коси, Що батька чекали з війни? Дивлюся, як вчаться літати лелеки, Як даль обіймають крилята. І хмарка запахла дитинством далеким, І теплою м’ятою — хата. Приспів. Вечеряє обрій хлібиною сонця, І день на добраніч гніздиться... Наснилось кохання дівчатам і хлопцям, І тільки туманам не спиться. Приспів.