Трави-коси, сині роси, Цвіт ранковий на вустах, А під небом – неба просинь – Синь волошок у житах. Й кличе, кличе перепілка Нас туди, де квітне цвіт, Там дударика сопілка, В тій сопілці – цілий світ! Не злічити нам тих квітів, Що синіють у житах, Не збагнути того світу, Що ним повниться життя. Ген, за полем, там діброва, Пісня інша в ній дзвенить, Та одні чарують брови І одних очей блакить!