Я часто прокидаюсь серед ночі, Коли заб'ється серце, як колись, І я лежу, стуливши міцно очі, Поворухнутись навіть боячись. Так дивно все, аж моторошно трішки. Ти тут була ще мить назад, ще мить... Твоє тепло ще пам'ятає ліжко І ніжний трунок так мене п'янить. Приспів: Торкнись мене, я так цього бажаю, Гарячим тілом пригорнись, молю! Твоїм вогнем я душу воскрешаю І сам не знаю, як тебе люблю! Люблю тебе так трепетно, так ніжно, Неначе вічно втратити боюсь. Ти водночас така свята і грішна, Що я клену тебе й тобі молюсь. Твої обійми, як ворота Раю, Пекельний пломінь на твоїх вустах, Немов метелик, я в тобі згораю І воскресаю, як міфічний птах! Приспів. Я буду прокидатись серед ночі, Хай обступає темрява німа, І я ніяк повірити не хочу, Що пусто поруч, і тебе нема... А ніч така ворожа і байдужа, І я молюсь, і шепочу в сльозах: "Якщо не ми, то хай хоч наші душі Колись зіллються там, на небесах!" Приспів. Торкнись мене...