Чебрецями пахне, небо синє – синє І земля дарує нам своє тепло, Тут моє кохання, тут моє коріння, Тут моєї долі вічне джерело; Приспів: Тополиний краю – калиновий краю Скільки ж я проїхав, перейшов земель; З вирію до тебе знову прилітаю, Наче той весняний білий журавель, Наче той весняний білий журавель. З отчого порога від широких бачу Обернусь до когось і махну комусь Я біля печалі росяно заплачу, А біля утіхи тихо засміюсь. Приспів. Нахиляюсь в поле - житні колосочки Ой кудись покличе серце в далину, Вишиту зірками мамину сорочку На гарячі плечі мовчки одягну. Приспів.