Тихо, в вечірнім промінні Сонце ховається в гай. Линуть вечірнії тіні, Нічка жадана, сховай. Люба, не треба вагання, Бачу в очах я твоїх Море безмежне кохання, Бурю шалених утіх. Мріють під місяцем клени. Серце так солодко б'є, Бо найдорожче для мене Ніжне кохання твоє. Люба крізь сон промовляє: "Що ті гарячі слова" Вітер туман колихає. Зорі, дерева, трава.