Тихий ліс, попід лісом шанси В сяєві і мареві заграв, Втомлені стрільці поснули вранці, Вартовий їх сон уберігав. Тихо-тихо полем вітер віє, Шелестить, торкнувшися листя, І летять у даль солодкі мрії Вартового юного стрільця: Ось він вдома, вийшли брати, сестри, Стара мати в білому чіпку... І в той час позаді десь на дубі Закувала зозуля: Ку-ку. Ой, чого ж ти закувала зрання? Ти збудила чар солодких снів. Відгадай, скажи мені, кохана, Скільки років я ще буду жив? Байдуже кує собі зозуля: Рраз і другий, третий і кінець. Те кування перервала куля – Похиливсь прострілений стрілець.