Тиха вода, тиха вода, Гей, лем на Бескиді. Давно, давно я не була З милим на бесіді. Рада би я, рада би я Ту водицю пити, Рада би я, рада би я З милим говорити. Казав милий, казав милий, Що мене попросить, Як на горі, на високій Пшеницю покосить. Він покосив, він поносив - Вже й осінь минає - Він ся женить, бере другу, А мене лишає. "Сім раз би тя, мій миленький, В боці закололо, Що так швидко твоє серце Мене позабуло". "Не забув я, не забув. Лем собі думаю, Чи з тобою, чи з другою Говорити маю". "Не рви, милий, не рви, милий, Солодкі малини. Ой не люби, ой не люби На раз дві дівчини". Дві дівчини, дві дівчини - То велика зрада; Одна плаче, гірко плаче, Дуга тому рада. Ой журився мій миленький, Як мене любити, А тепер вже він ся журить, Як мене лишити. Є у мене коло хати Зелена отава. Не журися, мій миленький, Я тя лишу сама.