Ти половець, ти правнук печеніга, З чужої муки і з чужої Мекки, Я жду тебе і я вже почорніла На цих вітрах од горя і од спеки. Стоять в степу брати мої кургaни, На стольний Київ сунеться навала - Ми стрінемось, ми будем ворогами, Я вже на тебе меч наготувала. Чужинець ти і всі ви яничари, Турецьке зілля, хиже і безнебе До тебе в сни приходжу я ночами, За сто печалей від самої себе. Але не спиниш тінь мою ***, Моя душа стомилася в кольчузі. Я знаю все, я не скажу нікому, Що ми давно не вороги, а друзі. Козацький син з козацькими очима, Причому тут мечеті той півмісяць. І з ким ти йдеш - орда твого вітчима Усе на зраді скоїть і замісить. Рубай мене, прицілься в мене з лука, О ти, що міг би буть моїм коханим. В твоїх очах незміряна розлука, А ти ідеш на землю мою з ханом. І це твоя спокута і офіра, Опустиш руки раптом серед бою, В тобі щемить моя висока віра, А ти і сам не знаєш, що з тобою. О ти, що міг би буть моїм коханим, О ти, що міг би буть моїм коханим, Я вже на тебе меч наготувала...