Ти ніколи, ніколи, ніколи, білий сніг позаносить сліди. Сніг, мов дзеркало слід мій розколе, буде триста світів, буде триста світів, Тільки осторонь лишишся ти. Ти ніколи не станеш моєю, я навічно лишусь молодим, Пронесуся як дим, я як дим над землею, І розтану у небі як дим. Будеш жити в мені, поза мною, ти в мені безіменною станеш, Будеш доти труїтись любов'ю, доки триста світів, доки триста світів Прокленуть саму мисль, саму мисль про кохання | (2) Ти ніколи не будеш моєю, я ніколи не стану твоїм, Пронесуся як дим, я як дим над землею, ніби я народився як дим, ніби я народився як дим.