Ти не моя, дівчино дорогая! І не мені краса твоя: Віщує думонька смутная, | Що ти дівчино, не моя! | (2) Ти не моя! За личко гарне Справляє хтось колодія... Мої ж літа проходять марне, | Бо ти, дівчино, не моя! | (2) Ти не моя, і брови чорні Милує інший, а не я І інший хтось тебе пригорне, | А ти дівчино, не моя! | (2) Ти не моя! - Но що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю; | Но ти, дівчино, не моя!.. | (2) Ти не моя, голубко сиза Щаслива доленька твоя, Моя ж бо доля нещаслива, | Бо, ти дівчино, не моя! | (2)