Побудь зі мною поки сонця Жарини плинуть край неба І вітерець лоскоче листя На сонних і сумних деревах. Хай твої очі скажуть те, Що вуста змовчали, Те, що серця кричать: Ти моя! Ти тепер моя! Криговії ніжних очей моря. Ти тепер моя! Ти тепер моя! В тиху ніч співатиму я... Дозволь мені банальність фраз Неопалених іронією. Дозволь мені хоча би раз Тебе знову наректи своєю. Дозволь очам горіти тим, Чим душа палає, Тим, чим уста тремтять: Ти моя! Ти тепер моя! В глибині очей потопаю я, В глибині очей, пломені ночей Тіні інших днів догорять... Побудь зі мною поки зорі Перлинали все небо вкрили І поки сивий місяць плистиме До світанку небосхилом. А зорі в тім диві, Що гряне, наче злива, Очі ніжні і щасливі. Ти моя! Ти тепер моя! В глибині очей потопаю я, В глибині очей, пломені ночей Тіні інших днів догорять...