Краплі нас розбудили, Вранці дощ почався раптом, І тихо подумки собі кажу я: Справді, Це ніби вже передчуття, Хоча ще рано. І, навіть, натяку нема, Де будуть рани, А дощ вистукує це По віконній рамі, І ніби все, що відбулось - Було не з нами, І я не хочу знати, Я не хочу правди, Бо є на світі тільки я і Приспів: Ти! Забути і піти, Щоб тільки зберегти Себе з тобою поряд, милий! Ти! І як мені змогти - Тоді тебе знайти, Як я без тебе не зумію?.. Ніжність... І завжди хочеш Ніби трохи більше, І починаєш говорити швидше, І кожну фразу Будеш говорити двічі, Для себе і для нього - Ніби вічно. Я повертаюсь - І це ні про що не свідчить, Я просто хочу Бачити його обличчя, І в просторі Ставати трохи ближче, І розуміти: В світі тільки Приспів. (2) Небо у його очах!.. Сонце у його руках!.. І нікуди не втекти Мені від цього світла, Яке живе в мені!.. Приспів. (2)