Приспів: Ти - моє місто, ти - моя свобода, Ти - моє щастя і моя душа! Ти - моє місто, ти - мій Тернопіль, І я живу тут, і до кінця! Тихе моє місто, розбиті тротуари, Менше пробок і машин, типу іномарок, Велике чисте озеро посеред центру, Біля драмтеатру купка іноземців, Чути по акценту, що не наші люди: Чорношкірий вишкірив до мене свої зуби. Модні клуби і вивіски на стендах, Рекламки нових магазинів, торгових центрів. Тут декілька парків, де-не-де бруківка, За двадцятку провезуть вулицями міста, Усміхнені прохожі, музеї, мости, Як в старі часи - кам'яні сходи і поверхи, Приїжджаючи сюди, відчуваєш рідне повітря, Як в дитинстві - минуле світле... Тут мене чекають друзі і батьки, Мій справжній Тернопіль - місто краси! Приспів. Нічні дев'ятиповерхові будинки, Порожні скриньки, пусті зупинки, Тишина, немає вже нікого, пусто... Лишились лиш сліди, Що колись тут було людство... Ніби відлетів час у цьому місці у вічність, По дорозі не зустрінеш зустрічних... Стислі, застарілі вісті, пожовкле листя, Переплетіння доріг, як павутинна низка. Як на краю нескінченного світу, Теплий літній вітер, сірі вікна у домах, Там лишилась лиш згадка, Хочеться вірити, що колись там буде щастя, Яке можна розділити серед близьких і рідних, Добро і радість справді світлих і вільних людей, Які заповнять пустоту забутого міста І новий день почне чиста сторінка... Приспів.