Тече річенька невеличенька, Схочу - перескочу, Віддай же мене, моя матінко, За кого я схочу. Як оддавала, наказувала: В гостях не бувати. А як прийдеш ти, моя донечко, То вижену з хати. Один рік минув, другий промайнув. На третій скучила, Перекинулась в сизу зозулю, В гості полетіла. Прилетіла в сад, в сад зелененький - Сіла на калині. Та й стала кувать - жалю завдавать, Як жить на чужині. Сидить матінка край віконечка - Рушник вишиває. А найменший брат, бодай не діждать, Ружжо заряджає. Дозволь ти мені, моя матінко, Ту зозулю вбити, Бо вона кує, жалю завдає - Тяжко в світі жити. Не дозволю я, мій милий сину, Убити пташину, Бо тій зозульці, як моїй дочці, Тяжко на чужині.