Я кликав не раз і не двічі Тебе у тривожному сні... Здавалось, дивився у вічі, Як біля Дніпра на весні. Хоч даль поміж нас пролягала, Та потім зустрілися ми, І нас в Придніпров'ї вітали Веснянії перші громи. Я дум передумав чимало Про тебе, про долю твою, І серце про щастя співало, Про щастя у ріднім краю. Від мене далеко ти знову, Як хмарка ота в вишині, Та завжди, як зірка ранкова, Ти дивишся в душу мені. Почуєш мене ти, єдина, І в парі ми будемо знов. За вітром до тебе полину, Моя незрадлива любов. Синіють зарощені далі, Шумлять на світанні гаї, І завжди зі мною в печалі Блакитнії очі твої...