Там за Сибіром сонце сходить, Лютий мороз скаженіє, Славне козацтво в тюрмах сидить, | Над ними буря шаліє. | (2) Була колись Україна, Були вкраїнські гетьмани, А Катерина вража дочка | Забрала, Січзруйнувала. | (2) Підем до тої Катерини, До тої вражої цариці, Що би віддала Україну | Аж по старії границі! | (2) О, Боже, Боже, зглянься на нас, Зніми з нас тяжкії кайдани, Щоб наше тіло козацькеє | Без слави й честі не вмирало! | (2)