Там під Львівським Замком | Старий дуб стоїть, | (2) А під ним забитий Партизан лежить. Він лежить, не дише, | Він неначе спить, | (2) Золоті кучері Вітер шелестить. А над ним старенька | Матінка стоїть. | (2) І до свого сина Стиха говорить: Мала я вас, мала | П'ятеро синів, | (2) Ти був наймолодший З-поміж всіх братів. Як ти був маленький, | Батько воював, | (2) Він за Україну Голову поклав. А услід за батьком | В полум'ї війни | (2) Полягли за волю Всі мої сини. Тільки ти зостався | В мене лиш один, | (2) Ти моя кровинка, Найдорожчий син! Все ж тобі, мій сину, | Як наспів той час, | (2) Стиснувши серденько, Я дала наказ: Ти вже, любий сину, | Виріс і змужнів, | (2) Йди нещадно бити Клятих ворогів. І за свого батька, | За братів своїх | (2) Нелюдам помститись, Сину, то не гріх. Гнів хай наповняє | Твої груди вщерть, | (2) На землі батьківській Зайди знайдуть смерть. А тепер лежиш ти, | Як живий, в труні, | (2) Голову зложивши У святій борні. Україно-нене, | Не забудь синів, | (2) Що не шкодували Молодих життів. Щоб ти процвітала | Й вільною була | (2) І у щасті й мирі Вічно ти жила!