Де нічка у гуцульській хустці, вмочає косу в потічок, Де зорі висіяні густо горять,неначе сто свічок. Де серце звеселить трембіта, а очі врода молода, Я звідти, друзі мої звідти, мої там щастя і жура. Приспів: Там,де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні, З краю, що в смереках бачу всіх здалека, світ видніється мені, Там потоки-ріки бистрі ніби дикі, наче птахи на порі, Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі. Ой біла полонинська ватра тебе зігріє і мене, І вже не варто,вже не варто нам щось пригадувать сумне. Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь, Хто в горах дивиться у гору, хто в горах ближчий до небес. Приспів.