Усе не так, а як, кого спитати? Поміж нами осінь, більш нічого... А може краще, щоб тебе й не знати, А може окрім тебе вже нікого... Це як злочин, як провина, Я забуваюся в короткій миті, Що просто осінь є причина, Під ноги сиплю листя, наче вбиті... Приспів: Я відчуваю, що сам винен на всі сто, Майже все місто оббіг за таксі. І безперервно, псуючи нерви, Сміх замість слів. Я по калюжам, знов прийшов у осінь... Без парасолі - так мені і треба. Я так хворію за тобою, досі. Замість сліз, цілунки крапель з неба. Це як злочин, як провина, Я забуваюся в короткій миті, Що просто осінь є причина, Під ноги сиплю листя, наче вбиті... Приспів. (2)