Я піду назавжди, Я поїду поїздом, Пароплав відшукаю, Чи найшвидший літак. Я від тебе втечу На екватор чи полюс, Бо з тобою не можу ніяк. А десь у чеканні терплячому Людина жадана стоїть, Чекає зі мною побачення Можливо вже десять століть. І з нею піду на край світу я, Тобі ж посміхнуся здаля. Як бачиш - і сонце не падає, І не зупинилась земля. Я буду з цією людиною Дорогу шукати нову, Навіщо ж тоді твоїм іменем Я раптом його назову? Твоя назавжди, Я приїду поїздом, Пароплав відшукаю, Чи найшвидший літак. Що для мене тоді І екватор, і полюс? Я без тебе не можу ніяк.