Підкотилась осінь яблуком рум'яним, Знов зі мною тужить одинокий птах. Так давно без тебе, горлице кохана, | Де ж ти заблукала у чужих краях? | (2) Глянь, донька доросла, син - юнак змужнілий, На подвір'ї мальви ще не одцвіли. Тільки в мене скроні більше побіліли | І струмочки зморшок глибше пролягли. | (2) Не до дна ще, знаю, випита розлука, Стосиком чекання зболені листи. Вірю, в шибку стиха крильцем хтось постука, | Стрепенеться серце, змовкну в слові "ти..." | (3) Ти...