Про чудеса із братом якось я балакав, Мені секрет відкрив мій старший братик Гриць, Сказав: Годинник це не просто залізяка, А інший світ, що повен див і таємниць! Ого! Ага! Ух ти! Ого! Ого-ого! Ого! Ага! Ух ти! Ого! Ого-ого! Сидять в годиннику маленькі чоловічки: Тиринь-Пружинь, Бжик-Бжик, Ходак-Перестрибак. І завдяки цим чоловічкам невеличким Старий годинник ходить: Тікі-тікі-так! Тік-так! Тік-так! Тік-тік і тікі-тікі-так! Тік-так! Тік-так! Тік-тік і тікі-тікі-так! Живе в годиннику сонько – Горластий Дзвоник, Тихенько спить собі весь час – вночі і вдень. Коли будити цього сплюшка, він спросоння На весь будинок репетує: Дзень-дзелень-дзелень! Дзень-дзень! День-дзень! Дзелень-дзелень-дзелень! Дзень-дзень! День-дзень! Дзелень-дзелень-дзелень! Є ще дві панночки, Годинка і Хвилинка, Товста й низенька та висока і тонка – Кружляють панни циферблатом без спочинку Під ритм і музику бадьорого танка. Трік-трак! Трік-трак! Трік-трак і тріки-тріки-трак! Трік-трак! Трік-трак! Трік-трак і тріки-тріки-трак! Я познайомитись намірився із ними – Узявши викрутку, годинник розкрутив. Але, на жаль, між залізячками дрібними З тутешніх мешканців нікого не зустрів!.. Овва! Овва! Овва! Овва! Ну я так не бавлюся! Овва! Так нечесно! Овва! Де ви всі поховалися? Овва! Овва! Я колупав годинник вперто, без упину Між коліщат, зубців, пластин, хитросплетінь Ніяких див! Надибав лиш якусь пружину, Що раптом скочила і в ніс мене Тиринь! Хо-хо, тиринь! Ого! Ех-ех! А-я-яй! Тринь! Тринь! Просто в ніс мене тиринь! Ось так! Тільки так! Тільки так! Тільки, тільки так!