Em D Hm Та ти, дівко, подівочиш, а я полегіню. F# Hm F# Hm Та й будем си побирати на святу неділю. На тім боці Дунаю, мій чабане милий*, Чабан вівці завертав. Гопта-дріта-гойя! Чабан вівці завертав, мій чабане милий, Та й до хлопців закликав. Гопта-дріта-гойя! Ой ви, хлопці-молодці, мій чабане милий, Та скажіть тій дівочці. Гопта-дріта-гойя! Най мя, най мя не ждає, мій чабане милий, Най ся скоро оддає. Гопта-дріта-гойя! Як то дівка зачула, мій чабане милий, Та й до мамки махнула. Гопта-дріта-гойя! Мамко ж моя солодка, мій чабане милий, Вже мя чабан полишив. Гопта-дріта-гойя! Копай, дівко, кореня, мій чабане милий, Та з-під того каменя. Гопта-дріта-гойя! Не вкопала, лиш оден, мій чабане милий, Носила 'го на руці. Гопта-дріта-гойя! Носила 'го на руці, мій чабане милий, Польокала в потоці. Гопта-дріта-гойя! Польокала в потоці, мій чабане милий, Варила 'го в молоці. Гопта-дріта-гойя! Польокала в потоці, мій чабане милий, Варила 'го в молоці. Гопта-дріта-гойя! Єще корінь не скипів, мій чабане милий, А вже чабан прилетів. Гопта-дріта-гойя! А що ж тебе принесло, мій чабане милий, Ци кучія, ци весло? Гопта-дріта-гойя! Мене приніс сивий кунь, мій чабане милий, Бо ти моя, а я твуй. Гопта-дріта-гойя! Чотири би писарики не переписали, Що ми з свойов миленькою перещебетали.