Пробач мене, прости за спалені мости, Що так мене й не дочекалась ти. Нічний самотній сад засипав листопад - Тепер дороги не знайду назад. А в пам'яті моїй, як невгамовний біль, Благальний і прощальний погляд твій. У мареві безсонь так мерехтить вогонь, Мов світлячок в пітьмі моїх долонь. Приспів: В моєму вічному полоні Ти - світлячок в моїх долонях. У відчаю на дні він не погасне, ні, Та на світанку зникне вдалині. Струмок нічних думок, хвилини б'ють в висок І десь під склом стікають, як пісок. А промінь сонця враз, навік розлучить нас, Могутній і безжалісний, мов час. Приспів. (2) Пробач мене, прости за спалені мости, Що так мене й не дочекалась ти...