Такі стрімкі, стрімкі оці обочі, Мені тепер на них вже не зійти; Світлинкою жасминової ночі Ти залишилась в серці назавжди. Приспів: Світлинко, Світланко, Світлано! – Я кличу тебе крізь роки. Не моя – чужого кохана, Й моя назавжди, на віки. Палахкотить так палахко ця ватра І обпікає серця мого тлінь. Ой, ці обочі, наче думна варта, Моїх страждань незбляклих зблякла тінь. Приспів. Я озираю ті стежки, дороги, Слідів твоїх вишукую щораз, Та натрапляю на сумні пороги, Що роз'єднали так незграбно нас. Приспів. Нехай горить й до тла згоряє ватра, У ній моє кохання не згорить, Зав'яне небо нині – буде завтра, Й світлинка в ньому знову зазорить. Приспів.