Я згадую вечірнє місто, Там у старенькому кафе, Де пінилось вино іскристе, Доля дала мені тебе. Я водоспад волосся твого Тоді у мріях цілував, Краплинку смутку неземного Мені твій погляд навівав! Приспів: Твоїх очей мені ніколи не забути, І поцілунків цвіт, Мені тебе уже назад не повернути, Сумний без тебе світ... Життя, немов бурхливе море, Кидало нас між берегів. Тебе, моя єдина зоре, Беріг у ньому, як умів. Та лихо перетнуло долю, Пішовши в небо голубе, Лишила ти маленьку доню, У ній я пізнаю тебе. Приспів. (2)