В славнім місті Петербурзі, Недалеко від Неви, Із болота виглядає Хата бідної вдови. Стара хата зо вдовою Разом вік свій віджила, Почорніла, похилилась І в болото увійшла. Увійшла по самі вікна... В ґанку сходи до сіней; В сінях набік похилились Двоє скривлених дверей... І направо старій бабі Смерть підписує патент, А наліво без копійки Б'ється з нуждою студент. Зима люта. Вітер свище, Сніг по вікнах брязкотить, Мороз душу обіймає, Мороз тіло каменить. А у хаті на постелі У сурдуті і плащу Сидить студент медицини Другий місяць без борщу. І живіт, як гриб, запався, Облізає голова... І остання догорає Його свічка лойова. І сидить він, поглядає На похилену стіну — Під стіною лежить череп, Нема й кришки тютюну. І стіння кругом чорніє... Тілько лазять павуки. Тілько сумно виглядають Із шкалубин прусаки...